Мирон Юсипович

Жодна велика опера не існує без хору! З цього приводу може спасти багато на думку, наприклад «Хор в’язнів» і класичні гіти. Цілковито у такому дусі обіцяв гала-концерт у понеділок у «Гевандгаузі» «найгарніші оперні хори» між Набукко, Кармен, Аідою, Ля Травіатою, Фрайшютцом і оповіданнями Гофмана.
... К&К філармонійський оркестр і К&К оперний хор під диригуванням Мирона Юсиповича зі Львова взялися по-справжньому за справу, щоб із звуковою розкішністю і меланхолійною російською душею досягнути того, що гарантовано вдається їм найкраще: Чайковський, Бородін та схоже. При цьому також ітого, чого очікує від такої події більшість покупців квитків, а саме Вагнера і, звичайно, Верді. І те, чим тут пригощали, звучало більше, ніж добре, при чому, напевно би, урок мови окупив інвестицію.
Все ж деякі запитання залишилися відкритими. Як наприклад те, чому грали саме смерть Ізольди, якщо не було ніякої Ізольди. Лише тому, що композицію надзвичайно приємно слухати? Але це не повинно зменшувати єдинодушного враження від хорової культури, яке бажало би завершеності навмисно «неакуратній» модерації Барбари Кройцер. Інколи за допомогою трохи відшліфованої історії музики і різних виловлювань чи цитат.
Проте звучання було і без того довершеним, теплим і гарним.