Мирон Юсипович

«У мене давно була ідея поставити цю виставу… Я знайшов багато спільного між тоталітарними режимами ХХ ст. й епохою опричнини Івана Грозного… Коріння сучасного тоталітаризму (1917, 1937 роки) іде ще від тих часів! Опричнина як феномен – рідна мама пізніших ЧК, НКВД… Іван VI, Малюта Скуратов – персоналії історичні, але цю оперу дуже добре можна поставити з рефлекцією на ХХ ст… ці надуживання владою були і в часи Леніна, Дзержинського, Сталіна, Берії…

… Чим Малюта Скуратов, який убивав єпископа, власними руками виколював очі, чертвував, маніпулював Іваном Грозним, напав на боярина, на якого зробив донос, забрав його жінку, зґвалтував, повісив догори ногами на дверях, відрізняється від тих звірств у ХХ столітті, хапаючи людей у воронки? Я різниці не бачу. Колесо історії повторюється.

Мене з осторогою запитували Чи не прозвучить ця опера як антиросійська. Ні, вона антитоталітарна!...

Особисто я мав ідею, показати на сцені принаймні три епохи, починаючи від 1917 року, друга дія – булгаковський двір у Москві 1937 року… тільки останній акт мав би бути автентичний. Для мене важливо, щоб було більше змісту і менше зовнішньої форми…

Тоталітаризм таїть у собі небезпеку відродження. При чому не тільки у нас, а й скрізь…» розповів диригень-постановник «Царевої нареченої» у Львівській опері Мирон Юсипович…