2009   2008   2007   2006   2005   2004   2003   2002   2001  
2000   1999   1998   1997   1996   1995   1994   1992   1991   1990   1988  

Українські зірки на канадському небі

Арт-Поступ, | №55 (311), п’ятниця, 2 квітня 1999 року
Даґмара Дувірак
Українські зірки на канадському небі
Мирона Юсиповича призначено художнім керівником Львівської Опери
(гастролі)

Імена українських митців все ще мало відомі широкому колу канадської громадськості. Тому кожна імпреза за участю талановитих репрезентантів культури України є явищем відрадним і, водночас, особливо відповідальним. Концерти львівського диригента Мирона Юсиповича з симфонічним оркестром Кічінер-Ватерлу можемо зарахувати до тих яскравих подій, що, безперечно, сприяють зростанню престижу українського музичного мистецтва на північноамериканському континеті.

Кічінер-Ватерлу, невелике місто поблизу Торонта, вирізняється своєю особливою інтелектуальною та культурною атмосферою. Тут функціонують два значні університети, побудовано вражаючий мистецький центр (The Centre in the Sguare) з чудовою акустичною залою на півтори тисячі слухачів; при ній постійно діє високопрофесійний симфонічний оркестр.

Зустріч маестро Юсиповича з оркестром Кічінер-Ватерлу вже друга: минулого року він диригував камерною програмою італійських композиторів. Концерти пройшли настільки успішно, що його одразу запросили виступити знову. Для цьогорічних концертів оркестр запропонував російську музику, залишивши вибір конкретних творів диригентові. Зі свого боку, маестро залучив до програми твір українського автора.

Концерти, що відбулися 12 та 13 лютого в The Centre in the Sguare, викликали великий інтерес кічінерської публіки: півторатисячна зала The Raffi Armenian Theatre обидва вечори була цілковито заповнена. Програму відкрило Блискуче капрічіо («Арагонська гота») фундатора російської національної музики Михайла Глінки. У цій віртуозній партитурі маестро вдало підкреслив прозорість, легкість оркестрового письма - і, водночас, соковиту барвистість музичних епізодів, напоєних гарячим сонцем іспанського півдня.

Центральними твором першого відділення став, безперечно, Концерт для скрипки з оркестром Ре-мінор Петра Чайковського, в якому дебютував як соліст концертмейстер оркестру Кічінер-Ватерлу Стівен Сітарскі. Концерт, один із найпопулярніших у сучасному скрипковому репертуарі, є справжнім пробним каменем майстерності скрипаля-віртуоза. С. Сітарскі чудово дав собі раду з усіма технічними складовими концерту і скорив слухачів теплою, м’якою манерою виконання та елегантністю звучання. Значною долею успіху соліст зобов’язаний диригенту: його напрочуд тактовна манера оркестрового акомпанементу підкреслювала всі найбільш виграшні моменти скрипкового соло і, разом із тим, вміло підтримувала ризиковані технічні пасажі.

У другому відділенні багатогранне обдарування маестро Юсиповича розкрилося з особливою повнотою. Увертюра до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка дуже вдало і ефектно «вписалася» в загалом російську програму. Як влучно висловився відомий диригент і промотор української музики в США Вірко Балей, це наш «Вільгельм Тель», своєрідна візитна картка, втілення нескореної, бунтівної - і водночас ліричної, замріяної душі українського народу. Прагнучи донести до іншомовного слухача національну поетику Лисенкового твору, диригент виявив велику майстерність і досвід оперування оркестром. Як відомо, Увертюра Лисенка вимагає потужного насиченого звучання, особливо у кульмінації на темі «За світ встали козаченьки». Кічінерський же оркестр порівняно невеликий (всього 7 перших скрипок). Економно розподіливши барви і вміло нарощуючи звучність, маестро досягнув справді могутнього оркестрового тутті в кульмінаційній зоні Увертюри, зірвавши бурю захоплених оплесків та здобувши визнання публіки.

Цілковитим контрастом до соковитої музики Лисенка прозвучало «Чарівне озеро» Анатолія Лядова. Майже імпресіоністична за звуковою колористикою мініатюра вимагає надзвичайно тонкого, деталізованого виконання, уваги до найдрібнішого гармонічного та динамічного штриха. Маестро Юсипович продемонстрував досконале володіння такою технікою, особливо зачарувавши слухачів початковим - майже нечутним, проте все-таки живим, дихаючим - піанісімо і таким же зримим збагаченням звукових мас наприкінці твору.

В симфонічній фантазії Петра Чайковського «Франческа да Ріміні» виявилась інша грань особистості диригента — його вміння будувати велику драматичну форму, насичену єдиним наскрізним розвитком. У цій оркестровій поемі, навіяній образами «Божественної комедії» Данте, трагічний пафос почуттів та катастрофічність подій потребують, подібно як і в Увертюрі Лисенка, потужних оркестрових наростань і громових кульмінацій. І, знову ж таки, оркестр під керівництвом Юсиповича зумів прекрасно втілити композиторський задум.

На завершення програми знову прозвучала музика Глінки, цього разу його «Вальс-Фантазія». Після трагедійного звучання «Франчески» меланхолійний, непретензійний на перший погляд вальс сприймався як відпруження, своєрідна післямова до завершеної акції концерту. Однак під майстерною рукою диригента музиканти зуміли розкрити прихований підтекст твору — глибокий сум, чисто слов’янську ностальгійну ноту туги за втраченою молодістю, невтамованим коханням...

Загалом симфонічні концерти Мирона Юсиповича були сприйняті з великим ентузіазмом і перетворилися на справжній тріумф ще досить молодого митця зі Львова. Хочеться вірити, що цей виступ на канадській сцені для нього не останній, що в наступних гастрольних програмах українська музика посідатиме вагоме місце.