Іра Маланюк (1919-2009) була однією з найвідоміших оперних співачок її часу. Вона отримала престижну нагороду Камерзінґерін двічі – один раз в Австрії і другий раз в Німеччині. Як постійна мешканка та солістка Цюріху, Байройту, Мюнхену і Відня, вона виконувала багато різний ролей мецо-сопрано. Іра Маланюк виступала по всій Європі в різних оперних театрах та на фестивалях. Вона їздила з гастролями по Північній Америці. Критики з Південної Америки та Австралії і публіка 1950-их і 1960-их років вважали Іру Маланюк надзвичайною співачкою – оперним мецо-сопрано. Іру Маланюк вважають відомою австрійською, швейцарською, німецькою та українською оперною співачкою.
Натисніть, щоб почути, як Іра Маланюк виконує роль Еболі з опери «Дон Карло», Джузеппе Верді (матеріал архіву музею С.Крушельницької, Львів, Україна).
Іра Маланюк у ролі Еболі з опери «Дон Карло»
Іра Маланюк народилася 29 січня, 1919 року в Станіславові, котрий в той час був частиною Польщі. Сьогодні в Україні це місто - Івано-Франківськ. У 16 років Іра Маланюк почала займатися оперним вокалом у Консерваторії в своєму рідному місті.
Восени 1939 року Іра Маланюк почала подорожувати між рідним містом Станіславом і Львовом. Між містами приблизно 135 кілометрів. Адам Дідур, відомий оперний бас, став її вчителем.
травень, 1939, оперний дебют у ролі Амнеріс в опері Верді «Аїда» на сцені Львівського Оперного Театру
13 грудня, 1945 рік, дебют в Оперному Театрі в Ґраці, Австрія у ролі Азучени в опері «Трубадур» Джузеппе Верді
11 серпня, 1951 рік, непередбачуваний дебют на Байройтському фестивалі у ролі Фріки у «Золоті Рейну» Ріхарда Ваґнера, під диригуванням Ґерберта фон Караяна
8 березня, 1954 рік, дебют в театрі Ля Скала (Мілан) у ролі Валтруди в опері «Валькірія» і Другої Норн у опері «Загибель Богів» Ріхарда Ваґнера
14 травня, 1976 рік, останній раз виступила у концерті у Відні. Іра Маланюк померла 29 лютого 2009 року, місяць перед тим відзначивши своє 90-ліття. Її поховано у місті Цірль, Австрія.
“Звідки виникла моя любов до опери, що вже з дитинства світила мені провідною зіркою, - не можу сказати. Щоправда, у нашій родині була оперна співачка, яка досягла світової слави – Соломія Крушельницька. Вона була донькою одного з братів моєї бабуні Маланюк, отже, кузиною мого батька. Наші дороги ніколи не перетиналися – я ніколи не зустрічала Крушельницької, не бачила її на сцені, але, може, якась крапля її крові, замішаної на театрі, тече в моїх жилах?”
з автобіографії співачки «Голос серця»
л-п: Іра Маланюк, Ліза делля Казі
Іра Маланюк 5 років (1947-1952) була солісткою опери в Оперному театрі у Цюріху (тоді знаним як Штадтеатр).
Під час перебування у Штадтеатрі вона у 1949 році взяла участь у світовій прем’єрі вистави «Чорний Павук», написаної швейцарським композитором Віллі Буркгардом на лібрето, написане швейцарським письменником, Робертом Фаесі. Сюжет опери є побудований на відомій швейцарській народній казці, котра була записана швейцарським священиком, Альбертом Біціусом (псевдонім: Єремій Ґотгельф).
У світовій прем’єрі опери «Чорний Павук», продиригованій Гансом Кнапперстбушем, Маланюк відспівала мецо-сопранову роль медсестри, а тим часом Ліза делля Казі відспівала сопранову роль молодої сільської дівчини.
Маланюк виступала з Швейцарською сопрано Лізою делля Казою і в інших випадках, включно з:
1949-1950 – сезонна прем’єра в оперному театрі у Цюріху в опері «Ервін і Ельміра», написаною швейцарським композитором Отмаром Шьокком
1956 – інавгураційний концерт на Зальцбурґському Фестивалі під музичним керівництвом Бруно Вальтера. Іра Маланюк стала громадянкою Швейцарії, одружившись з швейцарським лікарем, Ернстом Баашем 22 червня, 1952 р.
Оперна співачка Іра Маланюк, 1999
У 26 років, під кінець Другої Світової Війни, Іра Маланюк розпочала свою західноєвропейську кар’єру в оперному театрі в Ґраці, Австрія. Менше як за 2 роки (1945-1947) вона виконала десять великих ролей. В ті часи оперні вистави в Європі виконувалися місцевою мовою, і Маланюк співала всі свої ролі в Австрії німецькою мовою.
Залишивши Австрію на десять років, Іра Маланюк знову повернулася туди як солістка опери. Протягом наступних сімнадцяти років (1956-1973), згідно з особистими записами, вона виступила:
270 разів, як солістка у Фольксопер у Відні
212 разів, як солістка у Віденському Державному Оперному Театрі.
Це в середньому по три сольні виступи щомісяця протягом оперного сезону!!! У 1973 році в Австрії Іра Маланюк була удостоєна звання Камерзінґерін.
Австрія стала країною, де Іра Маланюк закінчила свою кар’єру співачки. Пішовши зі сцени, вона продовжила викладацьку роботу – як Професор у Консерваторії міста Ґрац (пізніше перейменованої на Університет Музики і Акторського Мистецтва). Тут вона пропрацювала з 1970 до 1991 року.
На весні 1946 року Іра Маланюк вийшла заміж за австрійця Вальтера Ґольдшмідта. У своїй автобіографії Маланюк запевняє, що це було одруження з вигоди. Вони одружилися щоб Іра Маланюк могла отримати австрійське громадянство. Шлюб дозволив їй отримати законні робочі документи. Дійсно, союз не протривав довго і пара розійшлася невдовзі після одруження.
Іра Маланюк також мала власні спадкові зв’язки з Австрією.
Бабуся Іри Маланюк по материнській лінії, Ґабріела фон Ключаріч, народилася у Відні. В той час територія теперішньої Західної України була частиною Австро-Угорської Імперії. Молодою жінкою бабця Іри Маланюк познайомилася з Олександром-Мар’яном Жуковським. Молода пара одружилася у 1883 році і переїхала до Глушкова, села біля Станіславова. Якраз там, приблизно 35-ти роками пізніше народилася сама Іра Маланюк.
Дитиною, Іра Маланюк виростала, спілкуючись вдома і німецькою, і українською мовами.
Іра Маланюк Камерзінґерін
Байройтський Фестиваль є щорічним літнім фестивалем, де виконується музика Ріхарда Ваґнера. Виступи проводяться у спеціальному театрі, збудованому за вказівками самого Ваґнера.
Після Другої Світової Війни, у 1951 році, онук Ріхарда Ваґнера поновив традицію Байройтського Фестивалю. Того ж інавгураційного сезону Іра Маланюк підписала контракт з Віляндом Ваґнером і Вольфґанґом Ваґнером на 11 виступів у різних ролях. Протягом наступних 4 літніх сезонів, до 1954 року, вона виступала регулярно на Байройтському Фестивалі.
В той час, ці виступи відкривалися «Дев'ятою симфонією» Людвіґа ван Бетовена. Іра Маланюк співала соло мецо-сопрано на відкритті фестивалю у 1954 році з диригентом – Вільґельмом Фуртвенґлєром.
З 1952 до 1956 року Іра Маланюк була оперною співачкою-солісткою Мюнхенського Оперного Театру. В той час Мюнхенський Театр був розміщений у приміщенні Прінц-Реґент Театр, поки головний будинок відбудовувався після війни. Це був час найбільшої слави Іри Маланюк: гастролі, гостьові виступи, записи, оперні вистави, концерти, інтерв’ю…
У 1957 році Іра Маланюк була удостоєна титулу в Німеччині звання Камерзінґерін.
Іра Маланюк провела своє дитинство на українській землі.
Іра Маланюк зробила свій оперний дебют, як оперна співачка, на сцені Львівського Оперного Театру і провела роки війни (1941-1944) як солістка цього театру. З приходом Сов'єтської армії, вона переїхала до Відня і повернулася аж через 50 років - у 1994 році. “Після війни я була австрійкою, потім – швайцаркою, але в душі я завжди залишалася українкою. Тому кожна країна була для мене “закордоном”, ті місця, де я жила, – другою батьківщиною.”
Гала-концерт на вшанування оперної діви Іри Маланюк
Проходячи два роки тому повз будинок Штатсопер (Stadtsoper) в Відні, був приємно вражений тим, що на одній з головних вітрин театру побачив СD Іри Маланюк – співачки - меццо сопрано, котра уже давно перестала співати на цій славній сцені, адже на цей час їй було десь 87 років.
З іншого боку стало прикро і сумно, що на Україні і, зокрема, у Львові, де ця, світової слави оперна Діва, вперше вийшла на оперну сцену (Амнеріс в «Аїда» Д. Верді у 1939 році у 20-літньому віці), про неї і надалі мало хто і що знає. Чи багато співаків з України, чи й Росії … виступали на сцені Байройтського вагнерівського театру, чи з такими партнерами як Ді Стефано, Дель Монако, Бір гіт Нільсон, з диригентами «калібру» Караяна, Бьома, Мітропулоса, Челібідаке?..
Щось не пригадується … Зрештою, була «залізна завіса» і Ірі Маланюк, на щастя і якимось чудом пощастило опинитись по той бік, і в далекому 1955 вислизнути з-під носа КГБ десь на залізничній станції під Віднем. Може саме це є причиною дивної тиші навколо славного українського імені з боку сучасного культурного державного офіціозу в незалежній Державі Україна? Отже, концерт, присвячений Ірі Маланюк, як на мене – мусів відбутися і це сталося 20 травня 2009 році у Львівській Філармонії у рамках Міжнародного Музичного фестивалю «Віртуози».
Гадаю, сатисфакцію від здійснення цього пишного проекту (симфонічний оркестр, 12 солістів опери, хор Львівської Опери, високореномований музикознавець зі словом про Іру Маланюк і …зрештою повний захоплений зал Філармонії), отримали і публіка і учасники гала-концерту.
Програму концерту я старався скласти, виходячи в першу чергу з того, що було найкраще у репертуарі І. Маланюк. І, звичайно, виходячи з можливостей співаків, котрих запросив на цей проект. Отже, був і Моцарт, і Вагнер, і Глюк, звичайно ж – Верді, Бізе, Мусоргський… На жаль, попри мої старання, все ж не вдалось виконати щось з Ріхарда Штравса. Може – наступного разу. А він буде обов’язково.
із особистих записів Мирона Юсиповича – 20 травня 2009 р.