Думи мої думи про оперу «Фауст» в історії Львівського оперного театру
Думи мої думи про Францa Ксавера Вольфганга Моцарта
Найвідоміша опера – «Кармен» Жоржа Бізе
Думи мої думи про опери Вінченцо Белліні
Остап Дарчук – опера «Фауст»
З оперою «Фауст» Ш.Гуно у мене пов’язані особливі спогади з мого дитинства та моєї юності. Ця вистава була дуже популярною і ставилася майже в усіх оперних театрах тодішнього СССР. Рідко якийсь концерт, навіть для широкого кола простих «трудящих», обходився без знаменитих «Куплетів Мефістофеля» з «Фауста» Ш.Гуно. Дещо вишуканіша публіка – представники радянської мистецької, літературної, зрідка наукової еліти, могли навіть часом наспівати кілька початкових фраз (переважно російською) з арії Валентина, Фауста чи навіть Маргарити Jewel Songs. І все ж, пальма першості, щодо популярності, коли йшлося про оперу «Фауст» Ш.Гуно, - беззаперечно належала музиці балетної сцени з опери «Фауст» - під назвою «Ніч Вальпургії».
Мені навіть довелося чути цікаві спогади від деяких колишніх старожилів театру про те, що у 50-60-тих роках була окрема категорія слухачів-глядачів Львівської Опери, які приходили на оперу «Фауст» Ш.Гуно десь під кінець 2-го акту (вхідний квиток коштував – як 2 пачки простих папіросів) . Вони відразу прямували до театрального буфету (тоді це було у чудовому Дзеркальному Залі…). На гальорку ці «гурмани» заходили аж на 3-ій акт, а саме – щоб подивитися і послухати балетну сцену «Ніч Вальпургії». По закінченні цієї сцени вони знову поверталися до буфету і при «Жигулівському» пиві ділилися враженнями щодо щойно почутого і побаченого.
Часи і звички змінилися. Опера «Фауст» Ш.Гуно давно вже не є у репертуарі Львівської Опери. На місці ресторану-кафе у Дзеркальному Залі тепер є галерея-музей. Квитки на оперу суттєво подорожчали. Та і пиво у Львові тепер точнісінько таке саме, як у Мюнхені, Копенгагені чи в Празі. Одне слово – Глобалізація.
Кантата Франца Ксавера Моцарта
Франц Ксавер Вольфганг Моцарт – це ім’я з якихось причин уперто замовчувалося за радянських часів, коли ішлося про аспекти культурної історії Львова. Відносно недавно, уже за часів незалежної України, про наймолодшого з синів геніального Волфганга Амадея тут, у Львові, заговорили. З’явилася деяка інформація у пресі про факти перебування Ф.К.Моцарта у Галичині та про його активну діяльність у Львові. З’явилися і деякі наукові, у міру можливостей - більш ґрунтовні дослідження що до перебування і діяльності Моцарта-«юніора» у Львові.
Звичайно ж, окрім цікавих фактів біографії Ф.К.Моцарта, у широких коло шанувальників музики у Львові та і не тільки, виникла зацікавленість що до власне музики цього композитора. Мушу сказати, що це стало дуже приємним відкриттям – після більше як столітньої перерви «відкрити» у Львові Ф.К.Моцарта-композитора.
Останніми роками на львівських сценах було виконано деякі твори композитора. Стало зрозумілим, що навіть перебуваючи у могутньому затінку генія свого батька, Ф.К.Моцарт створив музику, яка безумовно має право на більш активне життя у наш час.
Я тішуся, що і мені недавно довелося докластися до справи відродження «львівського» Моцарта.
Знайомство з кантатою Ф.К.Моцарта «Перший день весни» за участі Галицького камерного хору, солістів цього хору та камерного оркестру «Віртуози Львова», стало приємною несподіванкою і для львівської публіки і для самих виконавців.
Стало зрозумілим, що музика «львівського» Моцарта може мати великий попит у Львові і навіть стати одним з його культурних брендів поза його межами.
Найвідоміша опера – Кармен
Давати оцінки на кшталт – найвідоміша опера, не є найпершою справою музикантів -професіоналів. Та все ж, можна згадати пророчі слова П.Чайковського - «найвідоміша опера у світі», що до майбутнього опери «Кармен» Жоржа Бізе. Подібною була і реакція на цю найвідомішу вже тепер оперу і Ріхарда Вагнера. Можна ще згадати і великого Йоганеса Брамса, котрий не постидався послухати її в театрі більше 20 – ти разів!
У той же час ловиш себе на думці, що, заглиблюючись у тонкощі партитури кожної найвідомішої опери чи симфонії, за деякий час починаєш відчувати гостру потребу – саме ЦЕЙ твір зараз виконувати. З цього моменту деякий відрізок свого життя проживаєш у полоні цієї конкретної партитури. На цей короткий період вона стає твоєю найбільшою пасією. Виникає бажання цю свою тимчасову, але сильну закоханість у дану конкретну музику, передати публіці, захопити і переконати її. Якщо це вдається, то отримуєш черговий раз порцію особливої духовної сатисфакції.
І все ж, не все залежить лише від виконавця. Завдання стає набагато легшим і приємнішим, коли маєш справу з музикою і драматургією найвищої проби, що і є у цих найвідоміших операх чи симфоніях. В цих партитурах немає «пустих місць». Від першої до останньої ноти усе є переконливим, потрібним, логічним і блискучим.
Чому «Кармен» Жоржа Бізе є такою популярною? Та тому, що кожен її фрагмент – чи то арія, чи ансамбль, чи хорова сцена, чи та ж сама Прелюдія – це не просто блискучі, зовні ефектні музичні епізоди. Ці пристрасні скрипки і плач гобоя у Антракті до 4 Акту – це пристрасть і сльози самого Жоржа Бізе. Це останній його жаль за Хозе, за Кармен, за тим, що все сталося саме так - як сталося.
Можливо це саме те, що в цій найвідомішій опері приваблює слухача на підсвідомому рівні, стає для нього особливо бажаним і необхідним. Саме у цьому і полягає велика сила великої музики.
В. Белліні
Говорячи про опери В.Белліні, переважно увага зосереджується на виконавській майстерності співаків-солістів. Це є не випадково. Уміння передати найтонші нюанси характерів і емоційних станів героїв опери саме через «прекрасний спів» - визначальна умова і сильна сторона опер В.Белліні.
Можливо саме це стало запорукою того позитивного факту, що нерідко брутальна і часто навіть вульгарна нога «сміливого» режисера протягом останніх десятиріч на цю чисту землю не ступала так сміливо, як у випадках з іншими композиторами та їх операми.
З іншого боку тут завжди є небезпека – не задовольнити і не переконати публіку. Це стається тоді, коли у зміст «bel canto» співаки вкладають лише поняття – краси голосу і технічної озброєності – як чогось самодостатнього. Зрештою, це уже – дуже багато! І все ж, це лише прекрасний «Stradivari». Наступним і вищим завданням є – заграти на ньому не просто ноти, а відтворити глибоку змістовну музику, передаючи саме через послідовність звуків драматургію геніального В.Белліні.
По-справжньому добре це можуть робити лише одиниці. Бо усі відомі екстравагантні режисерські «кетчупи», якими часто намагаються задурити, чи шокувати публіку, - тут не спрацьовують. І Слава Богу!
Голос соліста в операх В.Белліні – це художник-геній, якщо він малює майстерно і зі смаком.
Ще порівнюють його з діамантом , котрий потребує також і відповідної оправи.
Отже, звучання оркестру і хору в операх В.Белліні мусить бути тою вишуканою оправою.
Витончена виразність хорів і так само оркестру тут – не лише фон-супровід для соліста. Це сильний виразовий фактор, що ліпить фундамент драматургії опер В.Белліні.